Філософські засади античної медицини

Резюме. У статті розглянуто філософські засади античної медицини з кінця VII ст. до н. е. до початку VI ст. н. е. На зорі свого зародження антична медицина була тісно пов’язана з філософським знанням. Багато мислителів не лише вирішували філософські проблеми, а й займалися медичною практикою, зокрема Гален, Герафіл, Геракліт, Ерасістрат, Піфагор, Філолай, Емпедокл, Алкмеон, Діоген. Медичну освіту мав також і Аристотель. Мета дослідження – розширити та поглибити знання з основ античної медицини, а також надихнути та мотивувати сучасних лікарів до індивідуально-орієнтованого підходу в роботі з кожним пацієнтом. Матеріали і методи. За допомогою пошукових баз даних мережі «Інтернет» здійснено огляд та аналіз матеріалів про античну медицину та роль філософії у її становленні. Результати. Внесок античних філософів і медиків – греків і римлян – у духовну скарбницю людства не можливо переоцінити. Гіппократ вважав, що вкрай необхідним є «спостереження біля ліжка хворого», бо один лише досвід «обманливий». Він підкреслював необхідність, хоча одночасно і складність, міркування, тобто участі розуму, мислення в постановці діагнозу хвороби. Гіппократ писав: «Життя коротке, шлях мистецтва довгий, зручний випадок скороминучий, досвід обманливий, міркування складне.” Лише дослідивши взаємопроникнення душі й тіла, можна розраховувати на ефективність лікування. Горацій пропонував визначати душевне здоров’я як стан, при якому людина задоволена собою, правильно ставиться до інших і здатна протистояти життєвим негараздам. Аристотель слідував принципу, що душу від тіла відокремити не можна, отже, якщо у людини здорове тіло, у неї здорова й душа. Філософ поєднував поняття фізичного і психічного здоров’я. Перефразовуючи Ньютона, скажемо: якщо ми бачимо далі, ніж вони, це тому, що ми стояли на їхніх плечах. Висновки. Процес історії становлення та розвитку філософії і медицини нерозривно пов’язаний із загальною історією людства й науки. Прогрес медицини безумовно безпосередньо впливає на життя кожного з нас зокрема та суспільства загалом, та має таку соціальну вагу, що не брати його до уваги, аналізуючи розвиток суспільства та його перспективи, просто неможливо

антична медицина, філософія, медична освіта, природа людини, давня Греція

https://doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2022.1.12720

[1] Солопова М. А. Vita brevis: к толкованию первого афоризма Гиппократа // Философский журнал. – 2012. – No1 (8). – С. 5–25.

[2] Zuskin  E. Ancient  medicine--a  review / E.  Zuskin, J. Lipozencić, J. Pucarin-Cvetković  [et  al.] //  Acta Dermatovenerol. Croat. – 2008.– Vol. 16(3). – P. 149–157. PMID: 18812066.

[3] Пролыгина И. В. Трактат Галена DE INDOLENTIA в контексте моральной философии / И. В. Пролыгина // Философский журнал. – 2018. – No 11 (4). – С. 173.

[4] Выдающиеся имена в мировой медицине – Great names in the World History / Г. Е. Аронов, А. А. Грандо, М. Б. Мирский. – К. : РИА «Триумф», 2002. – 495 с.

[5] Фоменко Людмила.Феномен лікаря в античній філософії / Людмила Фоменко // Проблеми гуманітарних наук : зб. наук. праць ДДПУ імені Івана Франка. Філософія. – 2018. – No 31. – С. 118–134.

[6] Сенека. Моральні листи до Луцилія / переклад Андрія Содомори. – Львів : Апріорі, 2007. – С.139–145.