Вісник медичних і біологічних досліджень

Мета роботи полягала у визначенні особливостей дегенеративного ураження проксимального відділу великогомілкової кістки, враховуючи морфологічний варіант колінного суглоба. Проаналізовано результати рентгенографічного обстеження 100 випадків гонартрозу з переважним ураженням медіального відділу. Середній вік  – 63,56 ± 8,10 років. Серед рентгенологічних критеріїв оцінювались анатомічний медіальний проксимальний великогомілковий кут (MPTA) та стегново-гомілковий кут (FTA). Додатково оцінювались морфометричні показники проксимального відділу великогомілкової кістки відносно осі, проведеної від міжвиросткового підвищення до виростків великогомілкової кістки (LTCA, LTPA, MTPA, MTCA) та відносно осі, дотичної до виростків (LTCA2, LTPA2, MTPA2, MTCA2). Морфотип колінних суглобів було встановлено відповідно до власної кластерної системи. Статистичний аналіз було виконано з використанням програмного засобу Statistica 13. Рівень статистичної значущості визначено при р ≤ 0,05. Встановлені зміни показників LTCA та LTCA2 у пацієнтів з морфотипом І, ІІ, ІІІ свідчили про відхилення осі великогомілкової кістки досередини. У пацієнтів з вальгусним відхиленням осі нижньої кінцівки та морфотипом колінного суглоба IV зниження показників кутів LTCA та LTCA2 вказувало на додаткове руйнування кісткової та хрящової тканин виростка великогомілкової кістки опорної зони суглоба та зміщення осі, дотичної до виростків великогомілкової кістки, досередини і донизу та відхилення осі, проведеної від міжвиросткового підвищення до латерального виростка, догори. Зміни кутів LTPA, LTPA2, MTPA та MTPA2 свідчили про відхилення великогомілкової кістки досередини. Аналізуючи значення кутів MTCA та MTCA2 у пацієнтів з морфотипом ІІ, ІІІ та IV, встановлено відхилення великогомілкової кістки досередини. Натомість, зменшення значення кутів MTCA та MTCA2 у пацієнтів з морфотипом І свідчило про додаткове руйнування кісткової та хрящової тканин медіального виростка та зміщення як осі, проведеної від міжвиросткового підвищення до медіального виростка, так і осі, дотичної до виростків, донизу та досередини. Таким чином, доведено відмінність морфометричних показників проксимального відділу великогомілкової кістки залежно від встановленого морфотипу колінного суглоба при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях. Отримані дані дозволять удосконалити персоніфікований підхід до ортопедичного втручання при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях колінного суглоба

остеоартроз; дегенеративно-дистрофічні захворювання; морфологія; рентгенологічні параметри; гонартроз